“радиц≥йне право

√оловним елементом сучасноњ системи права вважаЇтьс¤ конституц≥йне право. ¬ ”крањн≥  онституц≥¤ маЇ найвищу силу, тобто вс≥ ≥нш≥ законодавч≥ ≥ п≥дзаконн≥ акти в ”крањн≥ мають в≥дпов≥дати положенн¤м  онституц≥њ ”крањни, а не навпаки.  р≥м того, положенн¤  онституц≥њ ”крањни мають пр¤му д≥ю. ÷е значить, що у випадках вир≥шенн¤ сп≥рних питань, неврегульованих ≥ншими законодавчими ≥ п≥дзаконними актами, конституц≥йн≥ положенн¤ застосовуютьс¤ ≥ регулюють повед≥нку громад¤н ”крањни ≥ людей, що перебувають на њњ територ≥њ, безпосередньо.

—аме вказан≥ особливост≥ конституц≥йного права ≥ дозвол¤ють кожн≥й людини, що перебуваЇ на територ≥њ ”крањни, не т≥льки ефективно захищати своњ права, свободи ≥ законн≥ ≥нтереси, але й реформувати чинне законодавство ”крањни, використовуючи надан≥ ним права та визначен≥ ним обовТ¤зки.

√оловну роль в такому реформуванн≥ пос≥даЇ  онституц≥йний —уд ”крањни, оск≥льки в≥н маЇ право визнавати положенн¤ чинного законодавства неконституц≥йними, ¤кщо вони д≥йсно, за законами лог≥ки, суперечать  онституц≥њ ”крањни. «важаючи на те, що законодавство про  онституц≥йний —уд ”крањни в≥дсторонило звичайних людей в≥д законотворчих можливостей цього органу влади, особливу роль у вказаному реформуванн≥ украњнського законодавства може в≥д≥грати ≥нститут ”повноваженого ¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людини. ѕовноваженн¤ ц≥Їњ посадовоњ особи, зг≥дно чинного законодавства, дозвол¤ють звернутис¤ з законотворчою ≥н≥ц≥ативою до будь-¤кого органу влади, орган≥зац≥њ, посадовоњ особи. ≤ головне, ”повноважений ¬ерховноњ –ади ”крањни з прав людини зобовТ¤заний виступити з такою ≥н≥ц≥ативою, ¤кщо вона захищаЇ конституц≥йн≥ права конкретноњ людини в≥д пос¤ганн¤ на них.