Право на шлюб між родичами

Пропозиція визнати проблему

Громадська організація "СистемаТермінів" в особі її Представника задля захисту прав її учасників пропонує вважати статтю 26 ("1. У шлюбі між собою не можуть перебувати особи, які є родичами прямої лінії споріднення. 2. У шлюбі між собою не можуть перебувати рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька. 3. У шлюбі між собою не можуть перебувати двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.") Сімейного кодексу України від 10.01.2002 року, № 2947-III (далі – Сімейний кодекс) як таку, що порушує і обмежує права і свободи людей і громадян і суперечить статтям 21, 22, 24, 34, 35, 51 Конституції України.

Аргументи

Оскільки в статті 26 Сімейного кодексу зафіксовано обмеження права людини на перебування її у шлюбі з іншою людиною, що перебуває з нею у відносинах фізичного чи юридичного споріднення, тобто зафіксовано обмеження права людини на шлюб за ознакою належності до певного роду і ступеня споріднення, остільки люди, що не мають ознаку фізичного або юридичного споріднення, мають привілей перед людьми, що мають ознаку фізичного або юридичного споріднення. Ми вважаємо, що таке наділення привілеєм одних людей та (або) обмеження прав інших людей у зв'язку з наявністю чи відсутністю у них певної ознаки (належність до певного роду чи сім’ї) суперечить першому абзацу статті 21 ("усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах") і статті 24 ("громадяни мають рівні конституційні права... Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками... релігійних та інших переконань... або іншими ознаками") Конституції України.

Оскільки Конституція України згідно статті 51 визначає, що "шлюб грунтується на вільній згоді жінки і чоловіка", і не визначає ніяких обмежень на їх перебування у шлюбі, остільки будь-яке обмеження права чоловіка і жінки на перебування у шлюбі за умови їх вільної згоди на такий шлюб скасовує право чоловіка і жінки, що перебувають у відносинах фізичного чи юридичного споріднення, на шлюб, навіть, за умови їх вільної згоди на такий шлюб, а також звужує право чоловіка і жінки на перебування у шлюбі взагалі. Ми вважаємо, що таке скасування і звуження прав людини, зафіксоване в статті 26 Сімейного кодексу суперечить другому абзацу статті 21 ("права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними") та другому і третьому абзацам статті 22 ("конституційні права… гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод") Конституції України.

Оскільки згідно першому абзацу статті 34 Конституції України "кожному гарантується право на свободу думки і слова" та "на вільне вираження своїх поглядів і переконань", тобто право не тільки на те, щоб мати власні погляди і переконання, відмінні від загальновизнаних, але й право на здійснення людиною таких дій, які відповідають її поглядам і переконанням. А також оскільки згідно першому абзацу статті 35 Конституції України "кожен має право на свободу світогляду", тобто мати власну систему понять і цінностей, власні уявлення про світ, людину і її місце в світі, які відповідно до загальновизнаного визначення поняття "світогляд" обумовлюють її поведінку і конкретні вчинки. Остільки будь-яка людина має право незалежно від загальноприйнятої системи понять і цінностей мати такі власні погляди і переконання, згідно з якими створення міцної сім’ї і досягнення сімейного щастя можливе лише за умови наявності у подружжя спільної історії життя, світогляду, інтересів та цілей і неможливе за умови виховання подружжя в різних сім’ях, а також діяти відповідно до своїх поглядів, переконань, світогляду. Ми вважаємо, що обмеження права люди на її перебування у шлюбі з родичем – людиною, що перебуває з нею у відносинах фізичного чи юридичного споріднення, обмежує її право на свободу світогляду, думки, слова і вільне вираження своїх поглядів і переконань і, таким чином, суперечить першому абзацу статті 34 ("кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань") та першому абзацу статті 35 ("кожен має право на свободу світогляду") Конституції України.

Оскільки наявність і реалізація права люди на її перебування у шлюбі з родичем – людиною, що перебуває з нею у відносинах фізичного чи юридичного споріднення, як і з будь-якою іншою людиною, хворою на наркотичну чи алкогольну залежність, СНІД або такою, що має захворювання чи ваду, яка успадковується генетично, не несе загрози інтересам національної безпеки, територіальної цілісності, громадського порядку і здоров’ю населення України, репутації або правам інших людей, розголошення конфеденційної інформації, авторитету і неупередженості правосуддя, остільки право на свободу світогляду, думки і слова та на вільне вираження своїх поглядів і переконань не може бути обмежено згідно з третім абзацом статті 34 і другим абзацом статті 35 Конституції України. Ми вважаємо, що обмеження права люди на її перебування у шлюбі з родичем за іншими мотивами, ніж загроза інтересам національної безпеки, територіальної цілісності, громадського порядку і здоров’ю населення України, репутації або правам інших людей, розголошення конфеденційної інформації, авторитету і неупередженості правосуддя, суперечить статтям 34 ("кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань... Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя") і 35 ("кожен має право на свободу світогляду... Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей") Конституції України.

Оскільки загальновизнана думка, що шлюб між родичами – людьми, що перебувають у відносинах фізичного чи юридичного споріднення, призводить до послаблення здоров’я кожного наступного покоління населення є лише одною з багатьох загальновизнаних думок про причини послаблення здоров’я населення (наприклад, про послаблення здоров’я кожного наступного покоління людей, хворих на наркотичну чи алкогольну залежність, СНІД і таких, що мають захворювання, які успадковуються генетично), остільки надання права на шлюб людям, захворювання яких призводять до послаблення здоров’я наступного покоління населення, і не надання такого права людям, які не мають вказаних захворювань, але є родичами, створює для людей, хворих на наркотичну чи алкогольну залежність, СНІД і таких, що мають захворювання, які успадковуються генетично, невмотивований доцільністю поліпшення здоров’я кожного наступного покоління населення привілей відносно людей, які є родичами, щодо їх права на перебування у шлюбі. Крім того, оскільки здатність людини до народження здорової чи, навпаки, хворої дитини є ознакою цієї людини, остільки обмеження права людини на її перебування у шлюбі з родичем – людиною, що перебуває з нею у відносинах фізичного чи юридичного споріднення, на засадах загальновизнаної думки, що шлюб між родичами призводить до народження хворих дітей, обмежує право людини на перебування у шлюбі з іншою людиною за ознакою її здатності разом з вказаною іншою людиною народити здорову чи, навпаки, хвору дитину. Ми вважаємо, що таке наділення привілеєм одних людей та (або) обмеження прав інших людей у зв'язку з наявністю чи відсутністю у них певної ознаки (належність до певного роду чи сім’ї) суперечить першому абзацу статті 21 ("усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах") та першому і другому абзацам статті 24 ("громадяни мають рівні конституційні права... Не може бути привілеїв чи обмежень за... ознаками") Конституції України.

Пропозиція розв’язати проблему

Займаючи активну громадську позицію, з метою захисту в Україні прав і свобод кожного учасника громадської організації "СистемаТермінів" як людини і громадянина ми також звертаємося до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з пропозицією:

1. Визнати статтю 26 Сімейного кодексу як таку, що порушує і обмежує права і свободи людини і громадянина і суперечить статтям 21, 22, 24, 34 ,35, 51 Конституції України.
2. Направити до Конституційного суду України акт реагування (подання) про визнання статті 26 Сімейного кодексу, у поточній редакції, неконституційною.
3. Направити до Верховної Ради України акт реагування (подання) для вжиття відповідних заходів щодо усунення виявлених у статті 26 Сімейного кодексу порушень прав і свобод людини і громадянина шляхом виключення статті 26 з Сімейного кодексу.
4. Для вирішення питання про усунення вказаних порушень прав і свобод людини і громадянина особисто звернутися до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України.