Наша організація була створена 04.11.2003 р. для досягнення наступних цілей: 1) реструктуризації суспільних відносин і 2) створення керованої дійсності. З метою досягнення цілей нашої організації ми повідомляємо Вам, що учасники нашої організації, згідно "Протоколу загальних зборів учасників громадської організації "СистемаТермінів"" №2 від 14.11.2003 р. (далі - Протокол), одноголосно прийняли рішення вважати статтю 147 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 року, № 2947-III (далі - Сімейний кодекс) як таку, що порушує і обмежує їх права і свободи як людей і громадян і суперечить статтям 21, 22, 24, 51 Конституції України.

1. Відповідно до вимог Протоколу, займаючи активну громадську позицію, з метою захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні ми звертаємося до Вас, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - Уповноважений), з пропозицією визнати статтю 147 ("1. По батькові дитини визначається за іменем батька. 2. По батькові дитини, народженої жінкою, яка не перебуває у шлюбі, за умови, що батьківство щодо дитини не визнано, визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком") Сімейного кодексу як таку, що порушує і обмежує права і свободи людини і громадянина і суперечить статтям 21, 22, 24, 51 Конституції України.

Аргументи.

1.1. Оскільки в статті 147 Сімейного кодексу зафіксовано право й одночасно вимога до осіб, що проживають на території України, визначати по батькові дитини тільки за іменем батька, остільки чоловік, батько дитини, має привілеї перед жінкою, матір'ю дитини, у визначенні по батькові дитини - чоловік, батько дитини, має право, а жінка, матір дитини, не має права надати своє ім'я для визначення по батькові дитини. Ми вважаємо, що таке наділення привілеєм або обмеження прав людини у зв'язку з наявністю чи відсутністю у нього певної ознаки (належність до статі, батьківство, материнство) суперечить першому абзацу статті 21 ("усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах"), статті 24 ("громадяни мають рівні конституційні права... Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками... статі... або іншими ознаками") та першому абзацу статті 51 ("кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї") Конституції України.

1.2. Оскільки чоловік, батько дитини, і жінка, матір дитини, відповідно до статей 21, 24 і 51 Конституції України, рівні у своїх правах - мають рівні конституційні права, як в межах, так і поза межами однієї сім'ї, остільки надання чоловіку, батькові дитини, згідно статті 147 Сімейного кодексу, права давати своє ім'я для визначення по батькові дитини при невизнанні (відсутності) права жінки, матері дитини, на те ж саме, тобто при загальному обмеженні прав жінки, матері дитини, скасовує право жінки, матері дитини, давати своє ім'я для визначення по батькові дитини, належне їй за рівністю конституційних прав, та загалом звужує права жінки, матері дитини, відносно прав чоловіка, батька дитини. Ми вважаємо, що таке скасування чи звуження прав людини, зафіксоване в статті 147 Сімейного кодексу суперечить другому абзацу статті 21 ("права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними") та другому і третьому абзацам статті 22 ("конституційні права… гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод") Конституції України.

1.3. Оскільки жінка, мати дитини, не має законної можливості визначити по батькові дитини за своїм ім'ям, остільки вона не має й законної можливості повноцінно впливати на культурну сферу своєї дитини - створити у дитини уявлення про культуру сімейного життя, в якому подружжя в сім'ї мають рівні права і обов'язки, як це передбачено першим абзацом статті 51 ("кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї") Конституції України, а також уявлення про правову культуру суспільства, в якому Конституція держави має найвищу юридичну силу та пряму дію. Ми вважаємо, що відсутність у жінки, матері дитини, законної можливості повноцінно впливати на культурну сферу своєї дитини суперечить третьому абзацу статті 24 ("рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у... культурній діяльності") Конституції України.

1.4. Оскільки згідно статті 147 Сімейного кодексу чоловік, батько дитини, має право, а жінка, мати дитини, не має права надати своє ім'я для визначення по батькові дитини, остільки стаття 147 Сімейного кодексу є моральною підтримкою батьківства, а не материнства. Ми вважаємо, що моральна підтримка тільки батьківства (в питанні визначення по батькові дитини) суперечить третьому абзацу статті 24 ("рівність прав жінки і чоловіка забезпечується:... моральною підтримкою материнства") Конституції України.

1.5. Оскільки в статті 147 Сімейного кодексу зафіксовано право й одночасно вимога до осіб, що проживають на території України, визначати по батькові дитини тільки за ім'ям батька, остільки чоловік, батько дитини, має можливість, а жінка, мати дитини, не має можливості захистити в межах чинного законодавства своє право надати власне ім'я для визначення по батькові дитини - за законом жінка, мати дитини, взагалі не має такого права, а значить, нема і передбаченого чинним законодавством об'єкта захисту. Ми вважаємо, що відсутність у жінки, матері дитини, і наявність у чоловіка, батька дитини, можливості захистити в межах чинного законодавства своє право надати власне ім'я для визначення по батькові дитини і, таким чином, підтвердити своє материнство або батьківство відносно дитини суперечить третьому абзацу статті 24 ("рівність прав жінки і чоловіка забезпечується:... правовим захистом") і третьому абзацу статті 51 ("сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою") Конституції України.

2. Ми пропонуємо Вам як Уповноваженому звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням про визнання статті 147 Сімейного кодексу неконституційною.

Аргументи.

2.1. Відповідно до першого і четвертого - шостого абзаців статті 13 ("Уповноважений має право... звертатися до Конституційного Суду України з поданням: про відповідність Конституції України законів України, ...які стосуються прав і свобод людини і громадянина; про офіційне тлумачення Конституції України та законів України") та першого ("актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України... стосовно прав і свобод людини і громадянина є конституційне подання Уповноваженого") і другого ("конституційне подання Уповноваженого - акт реагування до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про відповідність Конституції України (конституційності) закону України; ...офіційного тлумачення Конституції України та законів України") абзаців статті 15 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 23.12.1997 року, №776/97-ВР (далі - Закон про Уповноваженого), Уповноважений має право звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням про визнання статті 147 Сімейного кодексу неконституційною.

2.2. Оскільки відповідно до першого абзацу статті 7 ("урочисто присягаю чесно та сумлінно захищати права і свободи людини і громадянина, добросовісно виконувати свої обов'язки") та першого абзацу статті 14 ("Уповноважений зобов'язаний... повною мірою використовувати надані йому права") Закону про Уповноваженого, Уповноважений заприсягнув повною мірою використовувати надані йому права, остільки Уповноважений у разі, якщо йому відомо про факт порушення прав і свобод людини і громадянина, задля усунення цього порушення - захисту прав і свобод людини і громадянина - зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів в межах прав, наданих йому згідно статті 13 Закону про Уповноваженого, включаючи подання акту реагування до Конституційного Суду Україні, його посадових і службових осіб. Оскільки з цієї та попередньої, аналогічної цій, пропозиції нашої організації Уповноваженому стало відомо про факт порушення прав і свобод людини і громадянина законодавчим органом державної влади при розробці ним законодавчого акту (Сімейного кодексу), про що є документальне підтвердження, остільки неприйняття Уповноваженим пропозиції нашої організації звернутися до Конституційного Суду України з конституційним поданням про визнання статті 147 Сімейного кодексу неконституційною може бути кваліфіковано як невиконання Уповноваженим свого обов'язку - повною мірою використовувати надані йому права для захисту (усунення порушення) прав і свобод людини і громадянина, тобто кваліфіковано як порушення присяги Уповноваженого.

3. Ми пропонуємо Вам як Уповноваженому направити до Верховної Ради України акт реагування (подання) для вжиття відповідних заходів щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина та (або) особисто звернутися до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України для вирішення питання про усунення вказаних порушень прав і свобод людини і громадянина.

Аргументи.

3.1. Відповідно до першого, другого і п'ятнадцятого абзацу статті 13 ("Уповноважений має право... невідкладного прийому Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України, головами Конституційного Суду України... направляти у відповідні органи акти реагування Уповноваженого у разі виявлення порушень прав і свобод людини і громадянина для вжиття цими органами заходів") та першого ("актами реагування Уповноваженого щодо порушень положень Конституції України... стосовно прав і свобод людини і громадянина є... подання Уповноваженого до органів державної влади... та їх посадових і службових осіб") і третього ("подання Уповноваженого - акт, який вноситься Уповноваженим до органів державної влади,... їх посадовим і службовим особам для вжиття відповідних заходів у місячний строк щодо усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина") абзаців статті 15 Закону про Уповноваженого, Уповноважений має право звернутися до Верховної Ради України (законодавчого органу державної влади згідно статей 6 і 75 Конституції України) з актом реагування щодо внесення змін до статті 147 Сімейного кодексу та безпосередньо зустрітися з Президентом України, Головою Верховної Ради України, Прем'єр-міністром України, Головою Конституційного Суду України тощо для роз'яснення їм своєї позиції щодо відомого Уповноваженому порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина статтею 147 Сімейного кодексу.

3.2. Оскільки відповідно до першого абзацу статті 7 ("урочисто присягаю чесно та сумлінно захищати права і свободи людини і громадянина, добросовісно виконувати свої обов'язки") та першого абзацу статті 14 ("Уповноважений зобов'язаний... повною мірою використовувати надані йому права") Закону про Уповноваженого, Уповноважений заприсягнув повною мірою використовувати надані йому права, остільки Уповноважений у разі, якщо йому відомо про факт порушення прав і свобод людини і громадянина, задля усунення цього порушення - захисту прав і свобод людини і громадянина - зобов'язаний вжити всіх необхідних заходів в межах прав, наданих йому згідно статті 13 Закону про Уповноваженого, включаючи подання акту реагування до Верховної Ради України (законодавчого органу державної влади), його посадових і службових осіб та безпосередні зустрічі і роз'яснення своєї позиції щодо відомого Уповноваженому порушення прав і свобод людини і громадянина Президенту України, Голові Верховної Ради України, Прем'єр-міністру України, Голові Конституційного Суду України тощо. Оскільки з цієї та попередньої, аналогічної цій, пропозиції нашої організації Уповноваженому стало відомо про факт порушення прав і свобод людини і громадянина законодавчим органом державної влади при розробці ним законодавчого акту (Сімейного кодексу), про що є документальне підтвердження, остільки неприйняття Уповноваженим пропозиції нашої організації направити до Верховної Ради України акт реагування (подання) та (або) особисто звернутися до Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України для вирішення питання про усунення порушень статтею 147 Сімейного кодексу прав і свобод людини і громадянина може бути кваліфіковано як невиконання Уповноваженим свого обов'язку - повною мірою використовувати надані йому права для захисту (усунення порушення) прав і свобод людини і громадянина, тобто кваліфіковано як порушення присяги Уповноваженого.

4. Ми пропонуємо Вам в акті реагування (поданні) до Верховної Ради України запропонувати внести до статті 147 Сімейного кодексу такі зміни:

1. Замінити термін "по батькові" на термін "родинне ім'я";
2. Встановити, що дитина може мати родинне ім'я за іменем її батька, або за іменем її матері, або подвійне родинне ім'я - одночасно за іменем її батька і матері;
3. Встановити, що родинне ім'я дитини визначають обидва її батьки за їх обопільною згодою між собою;
4. Встановити, що у випадку, коли батьки не можуть дійти згоди між собою у питанні родинного ім'я їх дитини, родинне ім'я дитини визначає орган опіки та піклування або суд;
5. Встановити, що у випадку відсутності одного з батьків дитини, її родинне ім'я визначає існуючий з її батьків (батько чи мати) за власним ім'ям;
6. Встановити, що у випадку відсутності обох батьків дитини, її родинне ім'я визначає орган опіки та піклування або суд.м

Аргументи.

4.1. Оскільки слово "батько", іменник чоловічого роду, в однині, лексично означає чоловіка, який безпосередньо генетично пов'язаний з дитиною і біологічно причетний до її народження, а слово "батьки", іменник чоловічого роду, у множині, лексично означає як взагалі людей, незалежно від їхньої статі, які безпосередньо генетично пов'язані з дитиною і біологічно причетні до її народження, так і тільки чоловіків, безпосередньо генетично пов'язаних з дітьми і біологічно причетних до народження останніх, остільки для запобігання плутанини з лексичними значеннями слів "батьки" та "батько" і для запобігання дискримінації людей жіночої статі при означенні їх безпосереднього генетичного зв'язку і біологічної причетності до народження дітей доцільно використати слово або словосполучення, яке, не вказуючи на приналежність людини до певної статі, вказує на її безпосередній генетичний зв'язок і біологічну причетність до народження дитини. Оскільки слово "по батькові" вказує на причетність дитини до певного роду або сім'ї, єдність дитини зі своїми однокровними братами і сестрами, батьками, а через них і зі своїми дідусями, бабусями, дядьками, тітками, іншими братами і сестрами, остільки для означення причетності дитини до свого роду або сім'ї замість слова "по батькові" доцільно використати слово "по народженню" або словосполучення "родинне ім'я" чи "сімейне ім'я", тобто ім'я родинного, сімейного зв'язку.

4.2. Цілком можливо, що жодна людина, яка проживає на території України, ніколи і не скористається правом визначити по батькові (родинне ім'я) дитини за ім'ям її матері, але задля виконання Конституції України кожною людиною, що перебуває на території України, держава, відповідно до другого абзацу статті 3 ("права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави") Конституції України, зобов'язана дати кожній людині, незалежно від статі, право визначати по батькові (родинне ім'я) своєї дитини за власним ім'ям.

5. Попередню, аналогічну цій, пропозицію нашої організації від 20.02.2004 р. ми надіслали Вам 20.02.2004 р., яку у Вашому секретаріаті зареєстрували 24.02.2004 р. під номером №544. За результатами розгляду вказаної попередньої нашої пропозиції Головний консультант А. Лужанський надіслав нам відповідь за номером №10.1-516/349-04-09 від 17.03.2004 р., копію якої ми надаємо разом з цією пропозицією. Згідно особистої думки пана А. Лужанського, яку він нам люб'язно представив, наша організація, відповідно до статті 16 Закону про Уповноваженого і статті 5 Закону України "Про звернення громадян" від 02.10.1996 року, №393/96-ВР (далі - Закон про звернення), не має права звертатися до Уповноваженого з пропозиціями щодо захисту прав і свобод людини і громадянина. Відповідно ж до статті 2 Закону про Уповноваженого, згідно тієї ж особистої думки пана А. Лужанського, пропозиції, аналогічні вказаній попередній пропозиції нашої організації, не можуть бути підставою для провадження справи або подання у Конституційний Суд України, відповідні органи влади актів реагування Уповноваженим. За словами пана А. Лужанського, Уповноважений, відповідно до статті 93 Конституції України, не має права ініціювати внесення змін до Законів України для усунення виявлених порушень прав і свобод людини і громадянина шляхом подання акта реагування до законодавчого органу державної влади та його посадових і службових осіб. Ми не згодні, як з результатами розгляду вказаної попередньої пропозиції нашої організації, так і з аргументацією пана А. Лужанського. Ми вважаємо, що форма, зміст, автор і адресат попередньої і цієї, повторної пропозиції нашої організації відповідають вимогам Закону про звернення, Закону про Уповноваженого та Конституції України. Ми пропонуємо прийняти пропозицію нашої організації для усунення виявлених нами і представлених Вам порушень прав і свобод людини і громадянина.

Аргументи.

5.1. Оскільки буденне та адекватне (буквальне) тлумачення чинного законодавства, виконане за загальновизнаними законами логіки (закон тотожності, закон несуперечності, принцип виключеного третього, закон достатньої підстави), виявило між статтею 147 Сімейного кодексу і статтями 21, 22, 24,51 Конституції України явну суперечність, яка з огляду на об'єктивність загальновизнаних законів логіки набуває об'єктивного характеру, остільки ігнорування і невизнання вказаної суперечності можливо лише за умови суб'єктивного підходу у тлумаченні статті 147 Сімейного кодексу і статей 21, 22, 24, 51 Конституції України, тобто за умови не визнання загальновизнаних законів логіки. А оскільки вказана суперечність у чинному законодавстві вже виявлена і про неї повідомлено відповідальним за її усунення посадовим і службовим особам, зокрема, Уповноваженому, про що є відповідні документальні підтвердження, остільки ігнорування і невизнання цими особами вказаної суперечності можливо лише за умови їх цілеспрямованої протидії усуненню вказаної суперечності між статтею 147 Сімейного кодексу і статтями 21, 22, 24, 51 Конституції України. Оскільки ж виявлена суперечність між статтею 147 Сімейного кодексу і статтями 21, 22, 24, 51 Конституції України безпосередньо пов'язана з порушенням прав і свобод людини і громадянина, остільки ігнорування і невизнання вказаної суперечності, а також протидія її усуненню, є ігнорування, невизнання і протидія усуненню порушення прав і свобод людини і громадянина.

5.2. Оскільки відповідно до першого абзацу статті 7 ("урочисто присягаю чесно та сумлінно захищати права і свободи людини і громадянина, добросовісно виконувати свої обов'язки") та першого абзацу статті 14 ("Уповноважений зобов'язаний... повною мірою використовувати надані йому права") Закону про Уповноваженого, Уповноважений заприсягнув повною мірою використовувати надані йому права, остільки Уповноважений у разі, якщо йому відомо про факт порушення прав і свобод людини і громадянина, задля усунення цього порушення - захисту прав і свобод людини і громадянина - має вжити всіх необхідних заходів в межах прав, наданих йому згідно статті 13 Закону про Уповноваженого, шляхом подання актів реагування до Конституційного Суду Україні, Верховної Ради України (законодавчого органу державної влади), його посадових і службових осіб, безпосередньої зустрічі та роз'яснення своєї позиції щодо відомого Уповноваженому порушення прав і свобод людини і громадянина Президенту України, Голові Верховної Ради України, Прем'єр-міністру України, Голові Конституційного Суду України тощо. Остільки неприйняття пропозиції нашої організації, тобто невизнання факту порушення статтею 147 Сімейного кодексу прав і свобод людини і громадянина і не прийняття заходів для усунення цього порушення шляхом подання акта реагування до Конституційного Суду Україні та Верховної Ради України (законодавчого органу державної влади), його посадових і службових осіб може бути кваліфіковано як ігнорування, невизнання і протидія усуненню порушення прав і свобод людини і громадянина, тобто порушення присяги Уповноваженого.

5.3. Оскільки наша організація, Криворізька міська громадська організація "СистемаТермінів", легалізована шляхом повідомлення про заснування, про що є відповідний запис у Книзі обліку об'єднань громадян Виконкому Криворізької міської ради Дніпропетровської області за № 77 від 04.11.2003 року, остільки наша організація, відповідно до першого ("легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування") і другого ("у разі реєстрації об'єднання громадян набуває статус юридичної особи") абзаців статті 14 Закону України "Про об'єднання громадян" від 16.06.1992 року, N 2460-XII (далі - Закон про об'єднання), не має статусу юридичної особи. Оскільки відповідно до першого ("об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод") і другого ("об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається... громадською організацією") абзаців статті 1 та статті 3 ("громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів") Закону про об'єднання, наша організація є об'єднанням громадян, тобто фізичних осіб, для спільної реалізації ними своїх прав і свобод та задоволення і захисту своїх законних спільних інтересів, остільки ця і попередня, аналогічна цій, пропозиції нашої організації Уповноваженому є спільними пропозиціями групи фізичних осіб, об'єднаних у громадську організацію, щодо захисту їх спільних законних інтересів, прав і свобод, а не пропозиціями юридичної особи. Оскільки учасники нашої організації, відповідно до першого ("представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє") і третього ("представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства") абзаців статті 237 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року, № 435-IV (далі - Цивільний кодекс), передали своє право на звернення до Уповноваженого стосовно виявленого порушення прав і свобод людини і громадянина внаслідок суперечності між статтею 147 Сімейного кодексу і статтями 21, 22, 24 і 51 Конституції України уповноваженій учасниками особі, Головному координатору громадської організації "Система термінів", який діє на підставі і в межах Протоколу (договору між учасниками організації і уповноваженою ними особою), остільки звернення Головного координатора громадської організації "Система термінів" до Уповноваженого як з цією пропозицією, так і з аналогічною попередньою пропозицією є зверненням представника групи фізичних осіб, об'єднаних у громадську організацію, що відповідає змісту першого і другого абзаців статті 16 ("Уповноважений здійснює свою діяльність на підставі відомостей про порушення прав і свобод людини і громадянина, які отримує:... за зверненнями громадян України, іноземців, осіб без громадянства чи їх представників") Закону про Уповноваженого, а також змісту третього ("звернення може бути... письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства") і четвертого ("звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне)") абзаців статті 5 Закону про звернення. А оскільки учасники нашої організації, відповідно до статті 16 Закону про Уповноваженого і статті 5 Закону про звернення, мають право на звернення до Уповноваженого, остільки Головний координатор громадської організації "Система термінів", відповідно до першого абзацу статті 238 ("представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє") Цивільного кодексу, мав і має право звернутися до Уповноваженого як з цією пропозицією, так і з аналогічною попередньою пропозицією.

5.4. Оскільки слово "виникають" - це неозначена форма дієслова (інфінітив) недоконаного виду, яка вказує на не завершеність процесу виникнення, який триває у невизначеному (минулому, теперішньому та майбутньому) часі, остільки сферою застосування Закону про Уповноваженого, відповідно до статті 2 ("сферою застосування Закону є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина лише між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами") Закону про Уповноваженого, є відносини, що вже виникли у минулому, зараз виникають у теперішньому та можуть виникнуть у майбутньому, тобто виникають взагалі, при реалізації прав і свобод людини і громадянина між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами. Оскільки ця та попередня, аналогічна цій, пропозиції нашої організації стосуються порушення прав і свобод людини і громадянина у відносинах між громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами, що можуть виникнуть у майбутньому при реалізації громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства своїх прав і свобод людини і громадянина, остільки ця та попередня, аналогічна цій, пропозиції нашої організації входять в сферу застосування Закону про Уповноваженого і не можуть бути залишені Уповноваженим без розгляду їх по суті, а у випадку визнання їх правомірності без провадження справи.

5.5. Оскільки відповідно до статті 1 ("парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної Ради України з прав людини") Закону про Уповноваженого, Уповноважений здійснює контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України на постійній основі за дорученням парламенту (Верховної Ради України), остільки здійснення такого контролю Уповноваженим є головним його посадовим обов'язком перед парламентом згідно Закону про Уповноваженого, що обумовлює загальну сферу посадової діяльності Уповноваженого - додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції незалежно від форми і часу реалізації чи порушення прав і свобод людини і громадянина. Оскільки ця та попередня, аналогічна цій, пропозиції нашої організації стосуються саме порушення прав і свобод людини і громадянина, що можуть виникнуть (у майбутньому) у відносинах при реалізації громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства своїх прав і свобод людини і громадянина, остільки ця та попередня, аналогічна цій, пропозиції нашої організації входять згідно Закону про Уповноваженого в сферу як посадової діяльності Уповноваженого, так і виконання ним його головного посадового обов'язку перед парламентом, і не можуть бути залишені Уповноваженим без розгляду їх по суті, а у випадку визнання їх правомірності без провадження справи.

5.6. Відповідно до першого, другого, четвертого, п'ятого, сьомого і восьмого абзаців статті 3 Закону про Уповноваженого, "метою парламентського контролю, який здійснює Уповноважений, є:... захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України;... запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина;... сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України;... запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод;... сприяння правовій інформованості населення". Оскільки слово "захист" - це вмотивований дієсловом іменник, який за своїм граматичним та лексичним значенням вказує на стан дії, протікання якої не визначене у часі (минулому, теперішньому та майбутньому), остільки метою посадової діяльності Уповноваженого і виконання ним його головного посадового обов'язку перед парламентом згідно Закону про Уповноваженого, є захист прав і свобод людини і громадянина, проголошених Конституцією України, як такий, тобто незалежно від того, були порушені, порушуються чи можуть бути порушені права і свободи людини і громадянина, що захищаються. Оскільки слова "запобігання", "порушення" і "дискримінація" - це вмотивовані дієсловами іменники, які за своїм граматичним та лексичним значенням вказують на стани дій, які орієнтовані на певний час (перша дія - на час, майбутній по відношенню до часу її протікання, а решта дві - на час, теперішній) при тому, що час самого протікання цих дій не визначений, остільки метою посадової діяльності Уповноваженого і виконання ним його головного посадового обов'язку перед парламентом згідно Закону про Уповноваженого, є запобігання порушенням прав і свобод людини і громадянина як таким, тобто незалежно від того, було у минулому, відбувається у теперішньому чи може відбутися у майбутньому порушення прав і свобод людини і громадянина, що запобігаються, та запобігання будь-яким формам дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод як такої, тобто незалежно від того, була у минулому, відбувається у теперішньому чи може відбутися у майбутньому дискримінація щодо реалізації людиною своїх прав і свобод, що запобігається. Оскільки слова "сприяння" і "приведення" - це вмотивовані дієсловами іменники, які за своїм граматичним та лексичним значенням вказують на стани дій, які хоч і мають один час їх протікання, але мають цей час не визначеним, як не має визначення спосіб і суб'єкт протікання дії, що обумовлює стан "приведення", остільки метою посадової діяльності Уповноваженого і виконання ним його головного посадового обов'язку перед парламентом згідно Закону про Уповноваженого, є сприяння приведенню законодавства України про права і свободи людини і громадянина у відповідність з Конституцією України як такому, тобто незалежно від часу, способу і суб'єкта приведення вказаного законодавства України у відповідність з Конституцією України. Оскільки слово "інформованість" - це іменник, який за своїм граматичним та лексичним значенням вказує на стан об'єкта дії (інформованість - стан інформованого населення), де стан об'єкта не має визначення часу, форми, способу, змісту або суб'єкта дії, спрямованої на досягнення вказаного стану - інформованості населення, остільки метою посадової діяльності Уповноваженого і виконання ним його головного посадового обов'язку перед парламентом згідно Закону про Уповноваженого, є сприяння правовій інформованості населення як такій, тобто незалежно від часу, форми, способу, змісту і суб'єкта як самого правового інформування населення, так і порушення прав і свобод людини і громадянина та дискримінації щодо реалізації людиною своїх прав і свобод, про які населення інформується. Оскільки ця та попередня, аналогічна цій, пропозиції нашої організації стосуються саме порушення прав і свобод людини і громадянина, що можуть виникнуть (у майбутньому) у відносинах при реалізації громадянином України, іноземцем чи особою без громадянства своїх прав і свобод людини і громадянина, якому (тобто порушенню) можна запобігти шляхом сприяння приведенню законодавства України у відповідність з Конституцією України та інформованості (через інформування) населення стосовно виявленого порушення, остільки ця та попередня, аналогічна цій, пропозиції нашої організації відповідають меті парламентського контролю, який за дорученням парламенту здійснює Уповноважений, посадової діяльності Уповноваженого та виконання ним його головного посадового обов'язку перед парламентом згідно Закону про Уповноваженого і не можуть бути залишені Уповноваженим без розгляду їх по суті, а у випадку визнання їх правомірності без провадження справи.